Мета: простежити вивчення
образу матері в поезії; виховувати почуття любові до матері, шанобливого
ставлення до неї; розвивати увагу,
уяву, мислення, уміння аналізувати й
робити висновки, створити культ слова, матері; створити свої літературні твори.
Методи навчання:
— словесні
(розповідь, бесіда, пояснення, інструктаж тощо);
— наочні
(демонстрація предметів, явищ, посібників тощо);
— практичні
(практична робота, навчальні вправи, ігрові вправи тощо).
Методи виховання: переконання; емоційний вплив; стимулювання.
Міжпредметні зв'язки: рідна мова, українська та зарубіжна літератури, музика,
психологія.
Тип уроку: усний літературний журнал із елементами психологічного тренінгу
(тренінг як форма активного навчання, метою якого є передусім передання знань,
а також розвиток умінь і навичок).
Форма
заняття: індивідуальне, групове, фронтальне.
Обладнання: ікона Божої Матері, запалена свічка, фото поетів, фото
матерів у кожного учня, збірки творів Б.І.Олійника та інших поетів рідного краю,
записи висловів, прислів’їв та приказок, пісень про матір; ТЗН, роздатковий матеріал.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
(Слайд 1)
«Яке найкраще слово в світі?» -
раз мудрий хтось спитав в людей.
«Здоров’я», - відповів недужий.
«Ні, молодість», - сказав старий.
«Найкраще – хліб», - жебрак говорить.
«Перемога», - відповів солдат.
«Найкраще – воля», - раб промовив,
«Ні – правда!» -
вигукнув мудрець.
Аж тут озвався несміливо
Сирітка, ще й
малий хлопчак:
«Найкраще в світі слово –… Мама!» (усі разом називають це слово)
І всі сказали: «… Мама?! Так!»
(Зверніть
увагу на запис на дошці)
Отже,
є в світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово – Мати.
Вона дала нам життя, виростила й виховала.
До речі, щоб ви знали: у багатьох мовах світу
слово «мама» починається літерою «М». Не вірите? Переконайтесь: (Слайд 2)
Мама – українська;
Мама – румунська;
Майка – болгарська;
Матка – польська, чеська;
Матір – грецька;
Мор – норвезька;
Ме – в’єтнамська;
Мудер
- голландська;
Мутер – німецька;
Мадре – іспанська;
Мазе – англійська;
Ман – португальська;
Мер – французька…
Коротке
це слово – мама, але скільки скарбів містить воно в собі! Із добра й любові
створили Матір.
IIІ. Сприйняття навчального
матеріалу
Отже, сьогодні на занятті мова тільки
про матір, бо 11 травня ми відзначали День Матері. Готуючись до нашої зустрічі
ви опрацювали безліч матеріалу й тому я пропоную вам бути в ролі
кореспондентів, випустити свій усний журнал, який називатиметься «Любить людей мене навчила мати»… (Слайд 3).
У
журналі буде 5 розділів:
1.
«Моя мама – найкраща».
2.
«Образ матері в українській поезії».
3.
«Митці рідного краю про неньку».
4.
«Наші поетичні спроби».
5.
«Від прадідів – онукам».
А головним редактором нашого журналу ми
просимо бути __________.
Наша зустріч пройде з використанням елементів тренінгу в колі
цінностей.
Але перш ніж розпочати роботу,
давайте запалимо свічку – символ духовності, людяності, добра, оберіг наших
душ. Я запрошую це зробити нашого головного редактора (звучить лірична музика) ___________________.
Сторінка
перша.
«Моя мама – найкраща» (Слайд 4).
У мене
в руках серветка, яку вишивала моя мама. Ми будемо передавати її із рук у руки.
І нехай часточка позитиву, доброти, сердечності моєї мами передасться кожному
із вас. А розповідь починатимемо так:
«Ім’я
моєї мами… Вона для мене…» Починаю я…
-
Що дала нам ця вправа?
(Дізналися ким є мама для
кожного із нас).
Завдання 1. Зверніть увагу на фото
матерів, придивіться на них уважно й спробуємо скласти таврограму – розповідь про
маму, у якій усі слова починаються з однієї й тієї ж літери (роздатковий матеріал):
М
– мила моторна мама -
А
– активна, акуратна.
М
– мінлива моя матуся -
А
– азартна, авторитетна.
Поки
звучатиме пісня вам потрібно роз’єднати ці слова записати на
стікерах, приклеїти на плакат у потрібному місці.
Завдання 2. Спробуємо
з даними словами-римами скласти вірш (звучить
лірична мелодія).
…………………………. голубі
……………………… біля хати…
…………………….. дякую тобі, -
………………………. буду мати.
Звіримо з оригіналом:
(Ночами сняться зорі голубі
І мати на причілку біля хати…
За все, що маю, дякую тобі, -
За все, що маю і що буду мати. Микола
Луків).
Учитель. А зараз я пропоную
послухати пісню про маму, що написала ваша ровесниця, учасниця нашої літстудії
«Первоцвіт». Пісня називається «Моя матуся» (Перегляд
відеоролика).
-
Який настрій, думки, почуття викликала ця пісня?
Що ж сторінка
перша «Моя мама – найкраща» завершена,
я надаю слово головному редактору нашого усного літературного журналу «Любить
людей мене навчила мати…» _______________________________________.
Сторінка
друга.
«Образ матері в українській поезії» (Слайд 5).
Повідомлення
учнів:
Учень 1. Всенародну любов здобула
поезія Андрія Малишка «Рідна мати моя», написана в 1959 році до фільму «Літа
молодії», покладена на музику Платоном Майбородою й відома під назвою «Пісня
про рушник». Поезія присвячена незабутньому образу матері, яка проводжає сина з
рідної домівки в «далеку дорогу». Надихав поета образ рідної неньки, простої
селянки Ївги Остапівни. Ця пісня має глибокі фольклорні витоки. Образ рушника –
як образ життєвої дороги, як символ материнського благословення й любові.
«Рідна
мати моя» (Звучить запис поезії
А.Малишка)
(«Пісня про рушник»)
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І
водила мене у поля край села
І в
дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І
рушник вишиваний на щастя, на долю дала
Хай
на ньому цвіте росяниста доріжка,
І
зелені луги, й солов’їні гаї,
І
твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І
засмучені очі хороші твої.
І
твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І
засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я
візьму той рушник, простелю, наче долю,
В
тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на
тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І
дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Учень 2. Мати – найдорожча на землі
істота.
Їй несе людина свої болі й радощі,
сумніви й успіхи, помилки й гріхи. Із нею хоче порадитись, покаятись у гріхах.
І хіба може бути присутній при цій сповіді хтось третій? Ні!
«Лист до матері» (Звучить запис поезії Миколи
Луківа)
Ночами сняться зорі голубі
І
мати на причілку біля хати…
За
все, що маю, дякую тобі, -
За все, що маю і що буду мати.
Немов пилину, світ мене крутив, -
Любив я мрію і мету високу,
Пробач мені, що тяжко завинив,
Лишив тебе на старість одиноку.
Та
що я знав, коли із дому йшов,
Хіба
я міг, підліток, розуміти,
Яка
то святість – мамина любов,
Яка
то мука – як лишають діти.
Тому
і сняться зорі голубі
І
мати на причілку біля хати…
Тому
й спішу подякувати тобі
За
все, що маю і що буду мати.
Учень 3.
Ніжні дворядкові строфи поезії Василя Симоненка «Лебеді материнства» ніби
відроджують мелодію української колисанки, української казки. Рожеві
Симоненкові лебеді випливають із туману, зігрітого материнською любов’ю
дитинства, із матусиних пісень.
Заглядає в шибку казка сивими очима.
Материнська добра ласка в неї за плечима
Та є
в Симоненка й інша поезія – «Матері», у якій наскрізно струменить синівська
сповідь і бажання бути в усьому схожим на матір.
«Матері» (Звучить запис поезії В.Симоненка)
В
хаті сонячний промінь косо
На
долівку ляга з вікна…
Твої
чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили –
Це
життя трудового плід.
Але
в кожному русі – сила.
В
очах юності видно слід.
Я
таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу –
Материнську любов гарячу
І
твоєї душі красу.
Я
хотів би, як ти, прожити,
Щоб
не тліти, а завжди горіть,
Щоб
уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.
Учень 4. Синівські спогади Дмитра
Павличка про матір.
«Мати» (Звучить поезія Дмитра Павличка
у виконанні учня)
До
матері я в спогадах вертаюсь,
Кладу
своє зажурене чоло
На
темних жил вузли і блискавиці
Її
спрацьованих і скорбних рук.
Вони
мене не вдарили ні разу,
Голубили, здається, лиш тоді,
Як
ми прощались. Так було востаннє,
Коли
назавжди мати відійшла.
Я не
боявся рук її тружденних,
Але
тривожно думаю тепер,
Чи
перед ними я не провинився?
Я
чую в скронях пульс тих рідних жил,
В
них бачу блискавку мого сумління,
Що
осяває темряву душі.
Учитель. Світ кожного українського
митця починається з матері. (Учитель показує папку в якій зібрано вірші, пісні
про матір). Ви можете прочитати, як українські корифеї пера говорять про
неньку. Задумайтесь, чи ви завжди так говорите, чи не змушуєте матір сумувати,
чи не доводите її до сліз?.. Подивіться на фото своїх матерів, ще раз
задумайтесь і зробіть відповідні висновки.
Сторінка третя. «Митці рідного краю про неньку» (Слайд 6).
Повідомлення
учнів:
Учень 5. Пам’яті рідної матері
присвятив Борис Олійник цикл поезій «Сиве сонце моє» (1978), який складається з
дев’яти віршів. Мати у віршах нашого земляка – невсипуща сільська трудівниця,
котра й синові передала свою працелюбність. «Сива ластівка, сиве сонечко» - такою
живе у поетовому серці найдорожча людина. Образ матері в Бориса Ілліча не
асоціюється з Україною, як в інших поетів, а набуває «планетарного звучання» :
«Як ти несла оцей всесвіт важкий на собі!».
Тема
любові до матері, поваги до її світлої пам’яті високохудожньо
розкрита у вірші «Мамо, вечір догоря…» Яскраві
метафоричні образи вживає поет, щоб оспівати безсмертя матері, а також
безсмертя свого роду:
Там,
де колись ішла,
Тиха
стежка розцвіла
Матіолою вечоровою,
Житом – долею світанковою,
Дивом – казкою,
Юним соняхом…
Вічну тему материнського відходу порушує Б.І.Олійник у «Пісні
про матір» (звучить в особах: автор, мати, діти, онуки; заздалегідь підготовлені
діти інсценізують вірш)
«Пісня про матір» (інсценізація)
Посіяла людям
літа
свої літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу.
Навчила дітей,
як
на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко –
і тихо пішла за межу.
-
Куди ж це ви, мамо?!-
сполохано кинулись
діти.
-
Куди ви, бабусю?-
онуки біжать до воріт.
-
Та я недалечко…
-
де сонце лягає спочити.
Пора мені діти…
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?
Та що ви намислили, мамо?-
-
А хто нас, бабусю,
У сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
не треба ні срібла ні злата,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля.
Змахнула рукою –
злетіли якісь рушники.
«Лишайтесь щасливі,» -
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки.
Тепло переданий діалог зі сполоханими
дітьми й онуками. Ніжністю й любов’ю звучать останні слова матері, котра не
залишає по собі спадків, проте розкриває перед нащадками велику свою душу, своє
розуміння справжніх цінностей людського життя (звучить пісня у виконанні
української співачки Таїсії Повалій).
Учень 6. У поезії Б.Олійника «Мати
сіяла сон» постає перед нами образ матері, невсипущої трудівниці, що
приносить стільки радості своєму синові.
Мати – як сонце, добре й ласкаве, що зігріває
своїм промінням землю, бо все кругом дозріває, зігріте її теплом і увагою.
Усе
життя мати керується принципами народної моралі й навчає цього своїх дітей, щоб
любили людей і віддавали їм своє тепло. Ліричний герой від матері успадкував цю
щедрість душі, цей заряд добра й людяності й несе його людям, «щоб не тільки
мені, щоб і вам сонячно».
«Мати
сіяла сон» (Звучить поезія у виконанні
учня)
Мати
сіяла сон
під моїм вікном,
А
вродив соняшник.
І
тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман,
А мені – сонячно.
Мати
сіяла льон
під моїм вікном,
А
зійшло полотно.
А
тепер: хоч яри, хоч вітри крізь бори,
А я
йду все одно.
Мати
сіяла сніг,
щоб він м’яко – до ніг,
А
вродили зілля,
І
хоч січень січе, а мені за плечем
Журавлі журавлять.
Мати
сіяла хміль,
щоб дівчат
звідусіль
Станом я знаджував,
А
вони, як на сміх, проминали усі,
Все
ж одна – зважилась.
Мати
вибрала льон.
І
вино вже давно
хмільно так
хмелиться.
І
з-під крил журавлиних
мені під вікно
Листопад стелиться.
Тільки квітом своїм
при моєму вікні
Не
опав соняшник.
Я
несу його в світ,
щоб не тільки
мені,
Щоб
і вам – сонячно.
Учень 7. Поняття про щастя, добро
й ласку нерозривно пов’язані в нас із образом
найдорожчої людини – Матері. Слово матір є символом усіх людських вартостей. Не
мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не
тремтіло б серце матері.
«Мати» (Звучить
поезія у виконанні учня)
Зупиніться, поети!
Чекайте, не
треба…
Мати
вийшла на ганок
і дивиться в
небо.
Мати
дуже висока,
древніша од космосу.
На
плечі в неї райдуга
гнеться
коромислом
Приймачі підбадьорливо
сиплють
прогнозами.
Мати
мовчки ковтає
просолені
сльози.
Мати
вірить не дуже
професорським
викладам:
Ще ж
немає од серця
точнішого
прикладу.
І
тривога їй кригою
пада на серце:
«А
як з космосу чорного
син
не повернеться?»
О,
тоді він для хлопців –
одвічною зіркою,
Будуть пафосні вірші
й поеми, як
ринви…
Лиш
ніколи не буде
у матері сина.
І
тому вона йде
за село, за
околицю,
І
стає на коліна,
і небові
молиться.
Та
не супте ви брів
і не хмартесь
осінньо:
Мати молиться в небо…
на рідного сина.
Учень 8. У Володимира Мирного є поезії про матір.
«Пісня матері» (Учень декламує уривок із вірша Володимира
Мирного)
Були сини – три соколи, -
підківки срібно цокали!
Були
сини – три явори, -
Брели, гуляли травами.
Війна прийшла – постріляні,
Упали в серце вцілені.
А де
вони попадали
Там
сходить вічно райдуга.
Ой
ви сини, - три соколи,
Темніє хатнє около.
Ой
ви сини, - три явори,
Ідуть тумани травами.
Нащо
ж мене покинули
Серед мовчанки сивої
Серед мовчанки сивої
Такою нещасливою?
Учень 9. Прекрасний вірш є в Ольги Никифорівни Івашини (Шаповал)
«Мати» (Учень декламує вірш)
Знаю
матусе, що ждеш мене дуже,
Очі
все дивляться вдаль,
Навіть каштани, до всього байдужі,
Тихо шепочуть в туман:
-
Дівчино, чуєш, прийди не барися,
Швидко до неньки прилинь,
Знову, як йтимеш, до нас
посміхнися,
Погляд ласкавий покинь.
Вже лютували лютневі морози,
Вже відшуміла весна,
Літо, мов лагідні теплії води,
Згодом спливло вже сповна
Листя кленове з дерев опадає,
Тихо на землю ляга,
Мати дочку вже свою виглядає,
Її ж все нема та нема.
Інколи прийде, рожевий чи синій,
Кругла печатка і штамп.
-
Лист від дочки! – і зволожаться сиві
Очі матусі, - Ну як же ти там?
-
Мамцю, добридень!
Ну, як ти там рідна?
Все чи гаразд, як здоров’я твоє?
Вибач, що мало тобі написала,
Скоро приїду, як мак зацвіте!
…Мак зацвіте…О, як же то довго!
Скільки ще буде безсонних ночей!
Скільки ще часу пройде до того,
Як ніжність відчує доччиних очей!
Сторінка четверта «наші поетичні
спроби» (Слайд 7).
Звучать авторські
поезії Марини Задорожної, Ганни Борисовської, Ігоря Лобача, Карини Дашко, Анни
Зікранець…
Сторінка п’ята. «Від прадідів – онукам» (Слайд 8).
Учитель. Краще й мудріше за народ, мабуть, ніхто ще не сказав про
матір…Поєднайте частини цих прислів’їв та приказок і самі
пересвідчитесь у цьому.
(Робота виконується в двох групах на швидкість, під ліричний
музичний супровід, записане завдання роздається на листках).
1. Нема того краму, …
2. Матері ні купити, …
3. Нема в світі цвітішого за маківочки, …
4. Материн гнів, як весняний сніг: …
5. Мати одною рукою б’є, …
6. Дитина плаче, …
7. У кого є ненька, …
8. Мати б’є, то не болить, а мачуха
як подивиться, …
9. Отець помре – то півсирота дитина, а мати помре – …
10. Лише мати – …
11. На сонці тепло, …
12. Ластівка радіє весні, …
А) щоб купити маму.
Б) ні заслужити.
В) нема ж і ріднішого над
матіночки.
Г) рясно впаде, та скоро
розтане.
Д) а другою гладить.
Е) а матері боляче.
Є) у того й голівонька
гладенька.
Ж) то й на душі холодно.
З) то вже ціла сирота.
І) вірна порада.
К) а біля матері добре.
Л) а дитина – матері.
Поради.
Прадідівські заповіти (Слайд
9).
Учитель. Запишіть у зошити ці поради, запам’ятайте й
постійно застосовуйте! (Поради спроектовані
на екран)
-
Щоденно шануй батька й матір своїх!
-
Говори щирі слова на честь на
славу Матері!
-
Неси добро, вдячність і втіху найріднішій людині.
-
Мати – усього початок. Мати – берегиня роду людського. Її
святою завжди називай!
-
Не скупіться на гарні слова, не соромтесь чистих сліз
вдячності!
Учитель.
Послухайте «Молитву за маму» (Звучить
заключна пісня).
«Молитва за
маму»
У мене найкраща на світі матуся
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і
долю,
Щоб дні їй минали без смутку і
болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ той, у
люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні.
До тебе, Царице на сонячнім
троні.
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, небесна Ісусова ненько.
IV. Підбиття підсумків.
Отже, цінувати матір – це моральне
завдання кожного. Бо мати й життя, мати й Батьківщина – це нероздільні поняття.
Як джерельце, від якого на многії літа
мамина сила й любов, що не дає загинути нашому роду, нашій Україні. І поки
житиме це джерельце – будемо жити й ми.
Слава Вам, Мамо!
V. Домашнє завдання.
Напишіть твір-роздум на тему «Моя
наймиліша з усіх людей».
Немає коментарів:
Дописати коментар